Урочистості розпочали виконанням гімну та вшануванням хвилиною мовчання загиблих.

Першим із вітанням до присутніх звернувся президент університету, доктор економічних наук, професор Григорій Калетнік: «32 роки… Це той час, за який маленький струмок під назвою «Вінницький філіал Української  сільськогосподарської академії» розгорнувся у велетенську річку під назвою «Вінницький національний аграрний університет» – осередок аграрної освіти і науки із сучасною матеріально-технічною базою, розлогою мережею філій та наукових центрів, широко відомий не лише в Україні, але й за кордоном. З року в рік ми на сходинку вище піднімаємося у своєму розвитку. Спільно із Інститутом біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України ми об’єднались у Всеукраїнський науково-навчальний дослідницький консорціум. Ми успішно пройшли акредитацію та отримали сертифікати з 30-ти напрямів підготовки та спеціальностей. Університет отримав сертифікат про акредитацію на 10 років. Наші студенти здобуватимуть звання офіцерів і опановуватимуть військову підготовку, прямо в стінах вузу.

Університет продовжує бути привабливим для абітурієнтів. Це довела вступна кампанія. Завдяки новим спеціальностям в аграрну родину у 2014 році влилось 1439 юнаків та дівчат. Престиж університету доводить і минулорічний рейтинг ВНЗ «Компас». Якщо у 2012 р. в його списку ВНАУ займав 186 місце, то тепер за один навчальний рік піднявся понад сто сходинок вгору, посівши 81 місце. З-поміж 18-и українських вузів аграрного спрямування наш університет сьогодні посідає 2-е місце. Це – наші спільні здобутки, за що щиро вдячний кожному».

Керівник вузу не оминув нагоди і привітав професорсько-викладацький колектив із Днем працівника освіти. Подякував за професійність, працелюбність, терпіння і любов, з якою викладачі сіють зерна науки в душі молодого покоління.

Між вітаннями чарували гостей бездоганно виконані хореографічні постановки, духовий оркестр, виконані талановитою молоддю університету. Не залишила байдужим нікого пісня у виконанні колишнього студента Валентина Столярчука, в якій лунав заклик «Примиріться, сини: Україна благає!»

Головними гостями мітингу були ті, хто на собі відчув біль та горе неоголошеної війни, яка зараз триває на Сході Україні. Це – військові, які воювали в АТО та після поранення повернулися на лікування, члени їх сімей та сім’ї загиблих. Були серед патріотів і студенти нашого університету.

«Ми схиляємо голови перед вашим подвигом і пишаємося. Ви – справжні патріоти, герої українського народу!» – звернувся до них Григорій Миколайович і запевнив, що сім’ї учасників АТО колектив Вінницького національного аграрного університету підтримуватиме системно. Основну роль в цьому виконуватимуть професорсько-викладацький склад та члени створеної студентської громадської організації «Патріотизм, мир та єднання». Вони допомагатимуть патріотам та їхнім сім'ям у вирішенні їх проблем. Григорій Миколайович подякував молоді за їх активну позицію та небайдужість до долі країни та додав, що тільки разом ми зможемо подолати і пережити ці жахливі і вікопомні сторінки історії української держави.

«Україна переживає складні часи як в економічному, так і суспільно-політичному житті. Серце і душу кожного з нас крає страшне слово АТО. Ніколи не виплачуться від сліз очі матерів, які ростили, плекали своїх синів, а тепер із молитвою і тривогою у серці благають Бога, щоб повернулися їхні діти живими і не ушкодженими.

І їхня велика гордість, що виховали таких патріотів, які ладні здоров'я і життя віддати аби захистити рідну батьківську землю, відстояти її незалежність і соборність. Дай Боже, щоб настала омріяна година, яка принесе мир і спокій в Україні, і щоб ми зустріли своїх синів, батьків, братів, коханих - українських патріотів на мирній батьківській землі, у рідних домівках», - сказав під час вітального слова Григорій Миколайович.

Яскравою кульмінацією стало урочисте закладання капсули із Посланням майбутнім поколінням і висаджування куща калини – символу України. Згодом на цьому місці виросте «Парк патріотизму, миру та єднання». Парк матиме форму карти України і нагадуватиме історію боротьби українського народу за свою соборність і незалежність. Досаджуватимуть його та доглядатимуть за насадженнями будуть усі наступні покоління студентів Вінницького аграрного. Честь висадити перше деревце випала дітям героїв АТО  – Валентину Долінському, Юрію Ліпському, Насті Білошкурській. Допомагали малечі студент-учасник АТО Віталій Вжещ, студенти Максим Васильков, Вадим Кирилюк, голова студради Ольга Ящишена, голова профкому студентів Бондаренко Владислава та президент університету Григорій Калетнік.

Патріотичного звучання урочистостям додав студентський флеш-моб. Тримаючи у руках жовто-блакитні кульки, молодь вишикувалась на місці майбутнього саду у формі карти України. На знак миру та єдності під вигуки «Одна, єдина, вільна Україна!» юнаки та дівчата випустили в ясне осіннє небо жовто-блакитні кульки та білих голубів.

ТІ, ЩО  БОРОНЯТЬ УКРАЇНУ!

Мельник Олександр:

-  Я прибув у відпустку.  Адже  служу у  аеромобільній бригаді солдатом. Із задоволенням  завітав до рідного університету, де навчаюсь  на заочній формі. Слава Богу, - мене  минула куля, але це війна і не дай Боже комусь це все побачити і пережити. Вірю, що ми здобудемо перемогу, бо особисто у мене після війни ще багато справ… 

Тамара Розвора:

Я - мати бійця, якому випало на долю захищати Україну. Просила його поступити та отримати вищу освіту. Син поступив на заочну форму навчання. Зараз він на четвертому курсі ВНАУ. Він мріяв служити у десантних військах. Займався спортом. Його мрія збулася. Зараз він  служить у 95-й  аеромобільній бригаді. Я вірю, що завдяки материнським молитвам, діти повертаються додому живими.   Дякую, що тепер ми всі разом і мені  не доведеться самотужки  вирішувати проблеми, збирати в зиму сина…

Шкурний Олег, загинув  під Дебальцево…

- Ми і досі не можемо виправити  помилку у документах, тому сподіваємося на ось таку допомогу, адже  самотужки нам точно не впоратися, - розповідає мати Олега  Людмила  Шкурна, - можливо і до суду звертатися доведеться. Навіть не  знала, в які двері стукати -  сьогодні  вже знаю.

Дуже сподіваюся, що син загинув заради  кращого і мирного майбутнього…

Матяш Віктор:

- Я родом з Пархомівки Іллінецького району. В зону АТО прибув десятого квітня, а 22 травня був поранений. Переніс не одну операцію. "У мене є молодший брат та сестра. Сьогоднішня зустріч у Вінницькому Аграрному дуже нас підтримала, дала надію сподіватися, що про нас не забули, що війна прийшла не лише у наші домівки.

Головною проблемою усіх учасників бойових дій у зоні АТО на Сході України є - відсутність відповідних документів. На паперах нас,  українських солдат, там не було. Треба, щоб у таких справах був лад, і ми були соціаль-но захищені. Тут нам пообіцяли  правову підтримку", - розповів Віктор

Джерело: I-vin