Григорію Миколайовичу, виборці до Вас, як до депутата-мажоритарника, через газету ставлять багато запитань. Але найперше, традиційне: чому Ви стали регіоналом?
Кажуть, що ходити до церкви – це ще не означає бути віруючим, Бог і віра мають бути в серці. Щодо своєї партійності хочу сказати, що після розвалу Радянського Союзу і ліквідації однопартійної системи, в незалежній Україні почала розвиватись багатопартійна система, яка передбачала структуризувати суспільство і генерувати ідеї, конкуренція яких позитивно впливала б на розвиток економіки та рівень життя людей.
Як прихильник місцевого самоврядування, розвитку сільських територій, зміцнення соціальної інфраструктури сіл, селищ, районних центрів, я обрав Партію Регіонів, у статуті якої головною метою було: міцні регіони – міцна держава. На жаль, як і у всіх інших партіях, правильні та народом сприйняті та підтримані ідеї з часом перетворились на інструмент обслуговування лідерів партії, а не служіння народу.
Не один я в це повірив. Згадайте, у 2006 році на виборах до Верховної Ради у програму Партії Регіонів повірило 32 % виборців, а це 8 млн. 148 тис. громадян. У 2010 році на виборах Президента України, кандидата від Партії Регіонів підтримали 49 % виборців або 12 млн. 481 тис. громадян.
Мої колеги можуть засвідчити як на всіх політрадах гостро підіймав питання, що стиль підбору і розстановки кадрів правлячою партією призводить до справедливого обурення людей. Бо міністрами, замміністрами, губернаторами, прокурорами ставали представники однієї донецької території, які свою роботу будували на організації корупційних схем. Інтенсивно розвивалось хабарництво. Заздалегідь до лютневих подій, у 2013 році я подав заяву і вийшов з партії. Чи просто і безпечно виходити з партії Президента – можете судити самі або запитати тих, хто в Президентській партії сьогодні.
Хочу заявити, що вже ніколи ні в яку партію не вступатиму. Особливо з огляду на те, які «заслужені» люди знову потягнулись у нині правлячі партії та блоки.
Я працював для людей і в окрузі, і в парламенті, і буду працювати.
Яким я був для партійного керівництва, наведу переконливий приклад, коли під час виборчої кампанії за мою позицію і виступ на з’їзді, мене засунули в список на 190 місце і я, звичайно, не потрапив до парламенту.
Якщо Вас багато не влаштовувало в роботі влади, то чому Ви не підтримували Майдан?
Я не хотів би, щоб про підтримку чи не підтримку Майдану судили тільки по виступах на трибуні Майдану. Я сподіваюсь, Ви пам’ятаєте, що на трибуні Майдану 2004 року виступав і Азаров, і Мороз та інші, які вже через певний час опинилися в команді Януковича.
Багато світилися на трибунах Майдану і в 2014 році, але чи виходили вони на Майдан, щоб служити інтересам простих людей, чи щоб заробити собі індульгенцію, можете теж відповідь дати самі.
Я ж у Верховній Раді, разом з багатьма своїми колегами, підтримали і проголосували за ті рішення, які підтримали вимоги мітингуючих. Завдяки патріотичній позиції моїх колег, ми не побоялись, незважаючи на належний тиск та погрози, вийшли з фракції і приєднались до позиції народу.
Ви зараз звітуєте про свою діяльність. Окремих людей Вашого округу цікавить питання де Ви гроші берете.
Так. Це правда, що я витрачаю багато коштів на допомогу та вирішення проблем людей округу. На це йде значна частина коштів підприємств, які в мене є, та депутатська зарплата. Скажу, що заздрісники на мої гроші супроводжували мене все життя. Працював 14 років головою колгоспу – де він бере гроші на будівництво школи, Будинку культури, лікарні, на нову техніку, на дороги. Після того, на посаді керівника району, придумали, що тисячі тонн цукру вивезли за кордон, у Спиртоб’єднанні – на сотні мільйонів спирту продав. І все перевірки, перевірки.
А секрет простий: потрібно постійно працювати, дружити з головою, не лінитись, не п’янствувати і побачите, що ваші фінансові справи підуть вгору і ваше підприємство буде прибутковим.
Будете ділитись прибутками з людьми – будете ще багатшими. Мені люди довірили бути депутатом і я з 2002 року цей високий статус і можливості використовую, щоб вирішувати проблеми, які піднімають виборці.
І разом з головами сільських, міських рад, керівниками підприємств об’єднуємо кошти, зусилля і отримуємо можливість оновити вуличне освітлення, закупити швидкі, в якихось селах відремонтувати школу, садочок, в інших – водогін, дорогу. Допомогти на лікування, на розвиток духовних, культових споруд, допомогти ветеранам, чорнобильцям, афганцям.
Як Ви оцінюєте ситуацію із забезпеченням природнім газом та супервисокими цінами на бензин та дизпаливо?
За минулі півроку Кабмін нічого не зробив, щоб зняти Україну з газової та нафтової голки Москви.
Економити на студентах вузів і учнях шкіл та громадянах своєї країни – це не вихід.
Власникам нафто-газових свердловин та нафтотрейдерам ця ситуація, що «манна небесна». Вони отримують надприбутки та й владу стимулюють. Тому й не вирішується на збільшення видобутку, на розвиток альтернативних джерел енергії.
Ми зараз готуємось, в університеті, провести Міжнародну науково-практичну конференцію «Земля України – потенціал енергетичної, продовольчої та екологічної безпеки держави».
Маємо продемонструвати не тільки високотехнологічні та економічні дослідження вчених нашого Вінницького національного аграрного університету, а й показати як практично в кожному домогосподарстві, в особистому селянському та фермерському господарстві можна забезпечити себе газом та дизпаливом власного виробництва.
Якщо в масштабах держави більшість міністерських чиновників та політична еліта не займаються розвитком економіки, а продовжують боротись одні проти інших, то наука, спільно з прогресивними господарниками, мають чіткі розрахунки, рекомендації та інструмент як людям самостійно вирішити проблему енергоносіїв, забезпечити себе теплом та пальним для засобів виробництва. І ми це зробимо. Ми проведемо в себе відповідні навчання для всіх категорій бажаючих.
Чи будете Ви балотуватися до Верховної Ради?
Саме зараз я на зустрічах з виборцями раджусь і буду приймати рішення.