Світ стає жорстокіший у своїх повсякденних вимірах, а поняття добра і зла – так би мовити філософським, для багатьох відносним. Варто визнати, що ті, хто ще вчора називали себе твоїми друзями, завтра можуть стати здатними на вчинки, негідні ворогів. Та все таки варто сподіватись, що явища ці скороминущі породжені економічними кризами, а від так і моральними, в пошуку нових, поки - що невизначених ідеалів.

Але сьогодні для нас усіх, ідеалом мужності і патріотизму та відданості своїй державі є Герої  - українці, серед яких є і наш земляк із с. Росоша старший прапорщик Юрій ЛЯЛЮЦЬКИЙ. Він, ризикуючи своїм життям, виконував військовий обов’язок в АТО, а його рідні люди дружина, донька, син та мати щодня молились, аби їхній син - чоловік - і батько був живий та здоровий. Про те, того  серпневого дня мати не дочекалась дзвінка  від сина, і серце її забилось від болю. Віщувала вона, що біда ходить поруч. Через кілька днів Юрій повідомив своїм рідним: «зі мною все гаразд, я поранений, перебував у Харкові, а зараз мені надають медичну допомогу у Вінницькому військовому госпіталі». Облетіла ця звістка селом, а найрідніша Юрію людина - мати Віра Іванівна, як птаха прилетіла до сина.

Руку допомоги цій родині надав народний депутат України Григорій КАЛЕТНІК, він майже щодня турбувався про стан здоров’я Юрія, і при першій нагоді відрядив своїх помічників до військового госпіталю аби підтримати земляка.

Родина Лялюцьких вражена милосердям, яким їх оточив народний депутат, адже зі слів Віри Іванівна -  Григорій Миколайович був першим хто надав суттєву матеріальну допомогу та морально підтримував  її сина.

Сам Юрій небагатослівний, він тільки промовився, що виконував вкрай відповідальну місію, і всі його побратими справжні герої, обов’язково мають повернутись із Перемогою.

Сьогодні є підстави говорити, що Григорій Калетнік завжди у курсі всіх подій, що відбуваються на його окрузі. Він щодня піклується про інших людей, дарує їм віру у свої сили та надає впевненості, що ніхто не залишатиметься наодинці зі своїми проблемами.