Зазвичай у День знань гамірні зграйки школярів з яскравими букетами квітів поспішали до школи. Святкові лінійки, на яких веселим передзвоном заливався перший дзвоник, радували присутніх веселими піснямиі танцями, сповіщаючи околиці населених пунктів про те, що її величність країна Знань радо відчиняє двері своїм улюбленим відвідувачам-школярам.

Так само й сьогодні Першовересень покликав за шкільні парти тисячі учнів, які прагнуть до нових відкриттів. Та по всій Україні це було свято зі сльозами на очах, бо ми знаємо, що не всі українські школярі мають щастя сісти за шкільну парту. Напевне, тільки сердець першокласників не торкнувся сум, що засвідчує високий патріотичний дух як дорослих так і школярів.

У Калинівській ЗОШ №1 урочистості з нагоди Дня знань також проходили під знаком щирої любові до України та глибокої пам’яті про героїв Великої Вітчизняної війниі патріотів, які віддали своє життя за незалежність та мир у державі. На традиційній лінійці по-особливому сприймався синьо-жовтий колір рідного прапора, натхненніше виконувався Гімн України, а вишиванки на вчителях та учнях говорили про те, що ми-горда нація, яка пишається своїм родом-корінням.

За літні канікули діти не просто відпочили, підросли і засмагли, а стали по-справжньому дорослими. Вони загострено відчули потребу в якісній освіті, в особистій відповідальності кожного за долю країни. 

Ніхто і ніщо не замінить Ліпському Юрію, учню 6 класу, Калинівської ЗОШ №1 люблячого батька, справжнього патріота Ліпсього Віктора Володимировича, який вже ніколи не посадить сина на коліна, не запитає про справи, бо назавжди залишився там, у зоні АТО.

Тільки байдужий серцем може сьогодні стояти осторонь чужої біди, яка все глибше й глибше проникає у наше суспільство. Ми знаємо про пожертви, що пересилаються на потреби АТО, про волонтерський рух в Україні. А ще ми знаємо про те, що поруч нас живуть люди-справжні герої, які не хизувалися відданою любов’ю до Батьківщини, а просто стали на її захист. Найстрашніше, коли, боронячи наш мирний спокій, патріоти віддають найцінніше – своє життя. Отут би нам варто сказати родинам загиблих патріотів «Держава не забуває героїв. Ми з вами». Уважне слово, добрий погляд – це теж підтримка.

Сьогодні на лінійці Юрко та його мама Юлія  Ліпські приймали щирі слова співчуття відімені Народного депутата України Григорія Миколайовича Калетніка. Син загиблого героя отримав шкільне приладдя, яке для учня не буває зайвим, та спортивний костюм. «Гартуй козацький дух, Юрію, аби стати схожим на батька, а своїми здобутками у навчанні радуй матір та близьких. І нехай наша земля завжди дарує тобі  мирні сонячні ранки», - побажали хлопцеві.    

«Україна – єдина країна!» Саме таку тему мав Перший урок в кожній школі. Усвідомити себе частиною великої української родини, прагнути до примноження її традицій і надбань, піклуватися про розквіт, не просто на словах, переживати втрати нації, чи не це є показником людяності кожного з нас?

І якщо ми вже кажемо про єдність, то варто б нашій владі не залишити поза увагою жодну родину, з якої пішов у вічність, захищаючи нашу соборність, батько, син чи брат...