У праці, молитві та турботах про родину, відзначала свій вісімдесятилітній ювілей жителька села Животівка, що на Оратівщині - Нежура Ганна Тарасівна.

У мальовничому селі вона народилася, виросла, тут пережила усі життєві випробування. За плечима ювілярки непрості роки тяжкої праці, розруха, лихоліття голоду і жорстокої війни. У ранній юності розпочала трудову діяльність.

Жінка гідно пережила усі виклики долі, є очевидцем багатьох бурхливих подій минулого століття. Та попри свій поважний вік ювілярка зберегла доброту й любов до життя. Бувають хвилини, коли в пам’яті спливають тяжкі спогади, але нарікань нема, бо що дав Бог, те треба сприйняти смирно.

Ганна Тарасівна має добре чуйне серце та лагідні руки, виростила та виховала двох дітей, допомагала у вихованні онуків та правнуків, наділила їх своєю безмежною ласкою та любов’ю, що сторицею повернулася в осінню вікову пору.

Шкода, що не дожив до цього гарного дня чоловік ювілярки. Разом вони йшли по життю, збудували власну хатину, поставили на ноги дітей. Сьогодні донька іменнинниці проживає у рідній Животівці, тому щоденно відвідує неньку, піклуючись про її здоров’я та поважний вік. Є частим гостем і син, який разом з дружиною, доньками та онуками полюбляє гостювати в батьківській хаті.

У цей святковий день до оселі ювілярки завітали всі численні родичі, знайомі, друзі, сусіди, серед яких були й поважні гості – помічники народного депутата Верховної Ради України Григорія Калетніка, за дорученням якого вони і віншували ювілярку.

Ганна Тарасівна радо зустрічала гостей, дякувала їм за турботу доброту серця і тепло душі та запрошувала на наступний ювілей.