Весна іде землею, сонячно торкається струн душі більш яблуневим цвітом. Нинішня весна уже 90-а для Григорія Яковича Вакуленка з села Кудлаїв. Привітати ювіляра, єдиного в селі ветерана, інваліда Великої Вітчизняної війни зібралася вся його велика родина, завітали сусіди, актив села. Від імені народного депутата України Григорія Миколайовича Калетніка ветерана вітали та вручили подарунок його помічники.

Сповнений праці і служіння людям пройшов життєвий шлях ювіляр. Народився Григорій Вакуленко у простій сільській багатодітній родині, був 12-ою дитиною в сім’ї. У 1939 році залишив рідний дім, поїхав до старшого брата, офіцера Радянської армії на Далекий Схід. Там здобув професію кіномеханіка. Звідти, у 1942 році пішов на фронт, служив у 906-ому стрілецькому полку під Харковом, отримав важке поранення в обличчя та ногу. Про це красномовно говорять шрами, які і тепер помітні на його обличчі. Григорій Якович розгортає комсомольський квиток на сторінках якого залишилися плями крові. Кров, яка стікала з пораненого обличчя, пройшла через папір. За мужність, проявлену в боях, нагороджений орденом Червоної Зірки та багатьма медалями.

Після війни, Григорій Якович відбудовував рідне село, працював кіномеханіком. Раніше наш район об’єднував і частину Вінницького та Гавришівського районів. Показував фільми не тільки в Кудлаях, а і в навколишніх селах: Вороновиці, Стрільчинцях, Великій Бушинці, Боблові. Найбільшою популярністю у глядачів користувалися тоді фільми про війну.

Шість років працював головою Кудлаївської сільської ради. Все, за що брався фронтовик, виконував якнайкраще.

62 роки прожив у парі нині з покійною з дружиною. Виховали четверо дітей, десятеро онуків, мають правнуків. Живе Григорій Якович з сім’єю доньки, оточений любов’ю і турботою рідних.

У свої 90 років має гарну пам’ять, залюбки порається по господарству, доглядає сад, майструє, виконує всю роботу, яку виконував раніше.