Ось уже 28 років ми несемо важкий чорнобильський хрест. Двадцять восьма весна минає від того дня, коли вогонь грізної ядерної стихії обпалив душі і долі мільйонів людей.

Від удару невидимого підступного ворога–радіації першими загинули лицарі вогнеборці, які безстрашно пішли в те пекло і своїм героїчним подвигом, своєю смертю відвели загрозу нової ще маштабнішої катастрофи. У кожного з нас душа страждає від того, що сталося з рідною землею. Скалічені долі, зранені душі. Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю наших рятівників і від душі дякуємо за врятоване життя усім учасникам ліквідації атомної катастрофи. Наша пам’ять про них жива і незгасна, вдячність безмежна й довічна.

У нашого народу є добра традиція – в пам’ять про героїчні чи сумні події зводити храми, ставити хрести, видавати книги та просто пам’ятати, відвідувати, підтримувати не лише словом, а й ділом, як це робить народний депутата Верховної Ради України Григорій Миколайович Калетнік.

Протягом багатьох років Григорій Миколайович піклується про родини ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Квітневим сонячним днем помічники народного депутата відвідали родину Наймушніх-Гераскевеичів, що проживає у селі Бугаївка на Оратівщині. Мама, тато та четверо дітей проживають в охайній селянській господі. Дівчата - перші помічниці мами, підростає син - татова права рука.

Нещодавно родина пережила важку подію, пішла з життя найстарша донечка Руслана. Будучи вагітною, мама працювала кухарем в Чорнобилі, що й наклало свої відбитки на здоров’я молодої дівчини. Теплі слова побажань та матеріальна підтримка, яка є вкрай необхідною цій багатодітній дружній родині були прийняті з безмежною людською вдячністю.