Січень. На очах змінились дерева. На білокрилих кучерявих берізках, струнких ясенах сріблястий іній. Зима владно з морозами вступила у свої права і білою ковдрою покрила сади і дороги. Покрила вона і село Жураву, що на Липовеччині та встелила стежку до родини Марківських. Легкий вітерець у той січневий день кликав на гостину до цієї родини рідних, близьких та друзів. Для кого ж все це? Ну звичайно для них – єдиних, неповторних. Таких ніби схожих і таких дивовижно різних. Як зробити так, щоб свято у Михайла Степановича та Людмили Мар’янівни удалося, а «молодята» й надалі жили у парі щасливо і довго.Ця подія нагадувала якусь чарівну історію чи то з казки, чи то з фільму, весільний коровай з червоною стрічкою, ікона, квіти, шампанське, гільце, музики. Майже всі мешканці с. Журава залишили свої буденні справи, аби з квітами і дарунками привітати «молодят» із золотим весіллям.
Так, 50 років тому така ж зима відкрила юнаку Михайлу і дівчині Людмилі у любові серця і білим полотном проклала спільну стежину. А сьогодні щастя осяювало їхні обличчя, а доля дала крила для злету. І вони у парі наче птахи звивали оселю, виховували дітей, працювали не покладаючи рук. І мріям їхнім судилось збутися, бо мають онуків, дім повниться дитячим сміхом. Цю пару людей шанують односельці за те, що своїм власним прикладом навчили дітей цінувати ближнього, знати ціну людської праці, а особливо за те, що Людмила Мар’янівна має велике серце і нині вона опікується інвалідом І групи Наталією Анатоліївною Стадник.
Ось такими добрими справами пишеться трудова і життєва біографія Володимира і Людмили Марківських. А самі ювіляри вважають, що у них одне життя і вони намагаються прожити його гідно.
До таких поважних людей на золоте весілля зібрався весь рід. Грали музики, танцювали гості, лунали тости і всі на адресу ювілярів.
Привітати із цією поважною датою Людмилу Мар’янівну і Володимира Марківського народний депутат України Григорій Калетнік відрядив своїх помічників. Вони і засвідчили від імені депутата повагу і пошану цій родині, і побажали міцного здоров’я на багато років спільного життя та щоб добром і достатком повнився дім, а любов та щастя передались у спадщину дітям і онукам.
Минуло вже пів-віку з того часу,
Як в Вашому житті цвіла весна.
І стільки прожито і пережито разом,
І скроні побілила сивина...
А в двері стукає ласкава осінь -
Багата, щедра, справді золота!
Як нагорода за любов і мудрість,
За ваші, в парі прожиті, літа.
За те, що зберегли свою родину
На хвилях часу, в радості й біді,
За те, що долю порівну ділили
І стали гідним прикладом в житті.
Тож будьте нам здорові і щасливі!
Хай спільний шлях Ваш довго ще цвіте.
