Народний депутат України Григорій Калетнік надав Іллінецькій районній громадській організації «Надія інвалідів» матеріальну підтримку на розвиток організації та цінні подарунки до Міжнародного дня інвалідів.
Повернутися

Важка дорога, непосильна мука,

Яку долаємо, зжавши кулаки.

Який лихар нам все те напророчив?

Зламавши долю, посадив в візки.

Нас не здолають люті буревії

І не зітруть усмішку з лиця,

А в нас такі ж, як у здорових мрії,

І відкриті для добра серця.

 

Ці віршовані рядки написала Оксана Попендляк – інвалід-колясочник Іллінецького району.

Ми так часто скаржимося на свої проблеми, негаразди… Інколи нам здається, що все валиться з рук, у нас немає перспективи вирішити те, чи інше питання, що весь світ відвернувся від нас… Ми зупиняємось на півдороги…. Ми не вміємо цінувати головне, що маємо – ЗДОРОВ’Я…

І як не дивно звучить, але прикладом для нас стають люди, які щоденно долають перешкоди набагато серйозніші, які щохвилини борються за життя, для яких слова «ВМІТИ ЖИТИ» означають «РАДІТИ КОЖНІЙ МИТТЄВОСТІ»… Люди, на долю яких випало нелегке життєве випробування, щоденним прикладом демонструють справжню силу нескореного духу.

Саме такими промінчиками сонця для нас є члени Іллінецької районної громадської організації «Надія інвалідів», люди з різними долями, з різним світоглядом, але усіх їх об’єднує невичерпна віра та любов до життя.

Давня та щира дружба об’єднує наших іллінчан з народним депутатом України Григорієм Калетніком. Не один рік поспіль Григорій Миколайович переймається проблемами членів організації, цікавиться їх життям, допомагає фінансового.

І ось знову народний обранець надав «Надії інвалідів» матеріальну підтримку на розвиток організації та цінні подарунки до Міжнародного дня інвалідів. Григорій Миколайович переконаний, що неможливо не захоплюватися людьми, котрі виявляють мужність, силу волі, величезну наполегливість, щоб відчувати радість буття, приносити користь близьким та суспільству. Він глибоко вірить в те, що піклування про ближнього, співчуття і милосердя має бути нормою нашого повсякденного життя. Люди з фізичними вадами не мають бути обмеженими, навпаки, вони потребують ще більшої уваги і підтримки у суспільстві.