В погоні за високими показниками ми не повинні втратити головне – сільську місцевість.
Всі, хто вважають себе не байдужими до проблем українського села, погоджуються з тим, що потрібно підтримувати його соціально-економічний розвиток. Однак, ніхто не пропонує жодних конструктивних пропозицій, підкреслюючи, що «місцевим бюджетам катастрофічно необхідні кошти». Голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Г.М. Калетнік першим зробив рішучий крок на шляху до вирішення проблем територіальних громад. Так, Григорій Миколайович виступив автором та ініціатором проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (щодо збору за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення) (реєстр. № 10051).
Законопроектом пропонується ввести одновідсотковий збір за користування землями сільськогосподарського призначення як різновид місцевого обов’язкового платежу, що справлятиметься з власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення, які ведуть товарне сільськогосподарське виробництво. Прийняття цього акту надасть можливість збільшити доходну частину місцевих бюджетів на 3,5-4,5 млрд. грн., кошти якої будуть спрямовані на розвиток сільської місцевості.
На сьогодні допомога соціальній сфері села не передбачена чинним законодавством. Проектом закону № 10051 прямо закріплено цільове призначення пропонованого платежу – потреби розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості. Ці кошти безпосередньо акумулюватимуться в місцевих бюджетах, використовуватимуться на підтримання будинків, які перебувають в критичному стані, ремонтування доріг, шкіл, дитячих садків, лікарень і т.д.
В цілому прийняття вказаного проекту Закону захищатиме як інтереси територіальних громад, так і інтереси власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення, які ведуть товарне сільськогосподарське виробництво. Зокрема, останні регулярно вноситимуть в місцеві бюджети кошти на розвиток соціальної інфраструктури села; в свою чергу, місцева влада не буде змушена шукати матеріальну підтримку з боку приватного сектора, так як матиме фінансові ресурси з цільовим призначенням.
Слід зауважити, що проблема балансування інтересів між аграріями та жителями сільської місцевості – не з легких. З однієї сторони, потрібно підтримувати як дрібних, так і великих сільськогосподарських товаровиробників, з іншої – не дозволити прогресуючому процесу вимирання села, оскільки в погоні за високими показниками ми не повинні втратити головне – сільську місцевість.
Законопроектом пропонується ввести одновідсотковий збір за користування землями сільськогосподарського призначення як різновид місцевого обов’язкового платежу, що справлятиметься з власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення, які ведуть товарне сільськогосподарське виробництво. Прийняття цього акту надасть можливість збільшити доходну частину місцевих бюджетів на 3,5-4,5 млрд. грн., кошти якої будуть спрямовані на розвиток сільської місцевості.
На сьогодні допомога соціальній сфері села не передбачена чинним законодавством. Проектом закону № 10051 прямо закріплено цільове призначення пропонованого платежу – потреби розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості. Ці кошти безпосередньо акумулюватимуться в місцевих бюджетах, використовуватимуться на підтримання будинків, які перебувають в критичному стані, ремонтування доріг, шкіл, дитячих садків, лікарень і т.д.
В цілому прийняття вказаного проекту Закону захищатиме як інтереси територіальних громад, так і інтереси власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення, які ведуть товарне сільськогосподарське виробництво. Зокрема, останні регулярно вноситимуть в місцеві бюджети кошти на розвиток соціальної інфраструктури села; в свою чергу, місцева влада не буде змушена шукати матеріальну підтримку з боку приватного сектора, так як матиме фінансові ресурси з цільовим призначенням.
Слід зауважити, що проблема балансування інтересів між аграріями та жителями сільської місцевості – не з легких. З однієї сторони, потрібно підтримувати як дрібних, так і великих сільськогосподарських товаровиробників, з іншої – не дозволити прогресуючому процесу вимирання села, оскільки в погоні за високими показниками ми не повинні втратити головне – сільську місцевість.