Рівно п’ятдесят років тому, коли як і сьогодні у біло пінному цвітінні садів потопала Ковалівка, поєднали свої долі наші батьки – Чухно Григорій Тихонович та Марія Григорівна. Аж не віриться, що вже півстоліття промайнуло з того часу. Сивочолими уже стали ми, їхні діти, дорослими онуки. Нам було з кого у житті брати приклад. Подружнє життя батьки прожили душа в душу. Ми ніколи не чули їхніх сварок, а лише бачили теплоту стосунків, повагу, доброту один до одного.

Своєю працелюбністю, людяністю заслужили вони незаперечний авторитет і у односельчан. Батько та мама ветерани праці, бо десятки років обоє пропрацювали у колгоспі – тато шофером, мама у ланці. Важка праця далася в знаки. Мати пересувається у хаті з двома паличками, у батька теж ноги пухнуть, коли багато походить. Отож дістатись до лікарні, чи в інших справах для них обох уже стало проблемою.

Хоч батько все життя пропрацював за кермом колгоспного автомобіля, зібрати багато грошей на свій власний не зумів (зарплата ніколи не була великою, а пенсія тим більше). Отож якою невимовною була радість наших батьків, коли народний депутат України Г.М. Калетнік посприяв їм у придбанні автомобіля, що уже був у використанні. Саме у день золотого весілля помічник-консультант народного депутата України М.С. Матієнко вручив батькам ключі від нього. Мати плакала від щастя, а у батька тремтіли губи не в змозі висловити щирі слова вдячності Григорію Миколайовичу. Їх висловлюємо ми, їхні діти. Спасибі вам, Григорію Миколайовичу, за чуйність до простих сільських трударів. Вмієте ви розуміти людей, небайдужі вам їхні болі та тривоги. Спасибі вам за це і, повірте, що Бог вам за все віддячить сторицею.

З вдячністю діти Григорія Тихоновича та Марії Григорівни Чухнів.